У Ямпільській громаді зустріли Юрія Миколайовича Дмитрієва – захисника, який повернувся додому після двох років російського полону та складної реабілітації. Русава, де він народився та виріс, приймала свого земляка як героя, за якого молилися й чекали кожен день.
Про повернення стало відомо після повідомлення у місцевих новинах. І вже за кілька годин будинок культури в Русаві був заповнений десятками людей – від сусідів до однокласників. Для громади це був не просто урочистий захід, а довгоочікуваний момент повернення свого сина.
Історія захисника
Юрій Дмитрієв закінчив Русавську школу, опанував різьбярство у Вінницькому ПТУ №7, працював у Ямполі, а згодом переїхав до Києва, де займався підприємництвом. На початку 2023 року його мобілізували до Збройних Сил України. Після підготовки в Німеччині він вирушив на фронт. Влітку під час виконання бойового завдання в районі Ізюма Юрій потрапив у полон.
Додому він повернувся 24 червня 2025 року в рамках обміну. Однак пережите лишило наслідки – військовому встановили інвалідність по зору ІІ групи.
Зустріч, сповнена емоцій
Особливим цей день став передусім для матері воїна, Ольги Павлівни. Два роки очікування, тиша й тривога завершилися мить, коли її син ступив на рідну землю. У центрі культури зустріч розпочалася виконанням Державного Гімну України.
Староста Русавського округу Вілен Жереб зустрів захисника символічно – хлібом-сіллю та синьо-жовтим прапором на плечі.
Він подякував матері Юрія за виховання трьох синів та нагадав, що нещодавно подяку за службу отримав і брат військового – Сергій Миколайович.
Слова підтримки лунали й від рідних. Тітка захисника Людмила Оприсняк висловила вдячність усім, хто був поруч у тяжкі роки, і зачитала рядок вірша, який Юрій написав у полоні в Кемерово у лютому 2025 року. Присвятив він його своїй матері.
Вшанування та підтримка
Громада не оминула увагою й тих, хто не повернувся. Присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання та поклали квіти до їхніх портретів. Атмосферу родинного єднання підсилювали музичні композиції у виконанні дуету Анатолія Віта та Андрія Войнаровського.
Юрія Дмитрієва зустрічали стоячи. У цих оплесках були сльози полегшення, подяки та віра в те, що кожен український військовий, який досі перебуває в полоні, невдовзі повернеться додому.
Для Русави його повернення стало не просто новиною – це символ стійкості, надії та незламності громади.
Немає коментарів