У Крижопільській громаді 29 листопада відбулася емоційна зустріч із 32-річним Анатолієм Ткачуком – військовим із Красносілки, який після 1153 днів російського полону повернувся додому. Селище зібралося, щоб вшанувати його мужність і незламність.
Біля місцевої автостанції, попри мряку, чекали сотні людей. Діти з прапорцями, педагоги й учні з жовто-блакитними кульками, а поруч – матері та дружини інших захисників, які створили живий коридор надії. Коли у дверях автобуса з’явився Анатолій, у натовпі здійнялася тиша, змішана зі сльозами полегшення.
Кожні обійми, кожен букет і кожна сльоза стали для громади способом подякувати людині, яка пройшла крізь роки випробувань і не зламалася.
Бойовий шлях, що перетворився на боротьбу за життя
Після урочистої зустрічі військовий попрямував до площі біля Центру культури, де спробував поділитися частиною свого досвіду. Його голос був тихим, наче він звикав до власних слів на волі.
Анатолій пригадав, що повномасштабне вторгнення заставило його на кордоні з Кримом. Уже в перший день війни, 24 лютого 2022 року, він разом із побратимами тримав оборону поблизу Антонівського мосту. Там і отримав важке поранення.
“Комбриг постукав по плечу і сказав: Працюй зі мною в парі, будемо один одного прикривати. Ззаду прилетіла міна, пробила бронежилет, я отримав поранення легень. А коли впав, снайпер влучив у шию”, – розповів він.
Після цього бою розпочався місяць переховування у херсонській лікарні, де кожен день був наповнений страхом бути викритим. Врешті, не дочекавшись повного одужання, він утік і разом із кількома військовими чотири місяці діяв у окупації, передаючи інформацію про ворога.
Наприкінці червня група спробувала прорватися до українських позицій, але наштовхнулася на російський блокпост. Тоді Анатолія розділили з побратимами, а через помітні поранення він одразу опинився в полоні.
1153 дні випробувань
Так почалася найважча частина його шляху – тортури, приниження, невідомість і боротьба за кожен прожитий день. Попри нелюдські умови, Анатолій вистояв і зберіг віру, що повернеться до рідних.
Для Крижопільської громади його повернення стало не просто подією – це символ того, що надія здатна витримати будь-яку темряву.
Анатолій Ткачук тепер знову вдома. І ця зустріч стала доказом того, що кожен український захисник повернення якого чекають – повертається у світло, яке для нього зберігають рідні й громада.
Немає коментарів