Звичайна жувальна гумка, яку багато хто сприймає як дрібну повсякденну звичку, виявилася здатною впливати на роботу мозку. Вчені з’ясували, що процес жування змінює активність ділянок, пов’язаних з увагою, рухом і регуляцією стресу.
Ідея про заспокійливий ефект жування не нова. Людство користується цією практикою тисячоліттями, навіть не підозрюючи, що за нею стоять цілком конкретні нейробіологічні механізми.
Археологи знаходили сліди жування ще в епоху кам’яного віку. У Скандинавії люди понад 8000 років тому жували березову смолу, щоб розм’якшити її для побутових потреб. Інші культури – від давніх греків до майя та корінних народів Америки – використовували деревні смоли вже не лише з практичних причин, а й для задоволення або заспокоєння.
Масовою звичкою жувальна гумка стала наприкінці XIX століття. Саме тоді Вільям Ріглі-молодший перетворив її на комерційний продукт і почав рекламувати як засіб для зняття напруги, притлумлення голоду та підвищення зосередженості. Ці твердження десятиліттями сприймалися радше як маркетинг.
У 1940-х роках науковці вперше зафіксували, що жування справді знижує напруження, але пояснити причину тоді не змогли. Лише тепер дослідження почали заповнювати цю прогалину.
Що показало дослідження
В огляді 2025 року вчені зі Щецинського університету в Польщі проаналізували понад 30 років наукових робіт, присвячених впливу жування жуйки на мозок. У дослідженнях використовували МРТ, ЕЕГ та ближню інфрачервону спектроскопію, що дозволило побачити зміни мозкової активності в реальному часі.
Результати показали: жування активує не лише зони, відповідальні за рухи щелеп і сенсорні відчуття, а й ділянки, пов’язані з увагою, пильністю та емоційним контролем. Саме ці зміни можуть пояснювати суб’єктивне відчуття зосередженості.
Огляд також підтвердив, що жувальна гумка здатна знижувати рівень стресу – але не завжди і не за будь-яких умов. Найкращий ефект фіксували під час завдань із помірним напруженням, зокрема:
- публічні виступи;
- усні обчислення;
- інтелектуальні тести з обмеженим часом.
У таких ситуаціях учасники, які жували жуйку, частіше повідомляли про нижчий рівень тривожності порівняно з тими, хто цього не робив.
Водночас у більш серйозних або неконтрольованих стресових умовах ефект зникав. Перед хірургічними втручаннями або під час завдань, спеціально створених для викликання фрустрації, жування не давало відчутного полегшення.
Також вчені не виявили покращення пам’яті. Люди, які жували жуйку, не краще запам’ятовували слова чи тексти, а підвищена увага зникала невдовзі після припинення жування.
“Хоча ці ефекти часто є короткочасними, діапазон результатів підкреслює здатність жувальної гумки модулювати функції мозку, що виходять за межі простого контролю рухів рота. Водночас нейронні зміни поки що не можна напряму пов’язати з позитивними поведінковими та функціональними результатами”, – зазначили автори огляду.
Отже, жувальна гумка не є універсальним засобом від стресу чи проблем з концентрацією. Але в окремих ситуаціях вона справді може стати простим інструментом для короткочасної підтримки уваги – з ефектом, який має глибоке еволюційне коріння.
Немає коментарів