Роман Кашпур, ветеран російсько-української війни, з Вінниччини, готує фільм “Марафон пам’яті”, присвячений своєму загиблому командиру Олександру Колодяжному. Ветеран, котрий пробіг сім світових марафонів, щоб вшанувати пам’ять про свого побратима, розповідає свою історію та мотивацію, що стоїть за кожним його кроком на протезі.
Роман Кашпур був готовий на все, щоб зберегти пам’ять про командувача, котрий віддав своє життя, рятуючи його з поля бою. Саме через цей момент, коли Колодяжний кинувся до нього на допомогу, Роман вирішив присвятити марафони не тільки своїй боротьбі, а й боротьбі полеглого товариша.
“Він біг, щоб мене врятувати, а я буду бігти в його честь”, — говорить Роман, пояснюючи, чому кожен марафон був частиною його зобов’язання перед колишнім командиром.
Протягом двох років, долаючи понад чотири тисячі кілометрів на протезі, Кашпур не лише брав участь у марафонах, але й тестував протези для ветеранів, активно займаючись волонтерською діяльністю та співпрацюючи з ісландським виробником протезів.
Цей фільм, на відміну від попередніх професійних проєктів, створюється з аматорським підходом. Разом з дружиною Юлією, яка бере участь у зйомках та монтажі, Роман створює не лише кінематографічну роботу, а й реальний, живий портрет того, хто змінив його життя. Вона сама говорить про свою роль:
“Так вийшло, що я стала оператором і монтажером. У нас всі зйомки, мінівідосіки — то я в основному”, — зазначає Юлія.
Цей проєкт — лише одна частина великого шляху Романа. Крім фільму, він має амбітні плани на майбутнє, зокрема участь у міжнародних змаганнях Ironman, що включають плавання, велосипедну гонку та марафон. Для Романа це ще одна можливість показати, що навіть із протезом можна досягти великих висот, і що для ветеранів немає обмежень у досягненні цілей.
“Моя роль і завдання полягають в тому, щоб доносити, інформувати пацієнтів, тобто ветеранів, які втратили кінцівки, що вони можуть”, — підкреслює Роман.
Юлія, хоча і підтримує свого чоловіка, має побоювання щодо участі Романа в змаганнях Ironman, зазначаючи, що такий великий фізичний навантаження може вплинути на його здоров’я. Втім, її підтримка залишається незмінною.
Роман продовжує рухатись вперед, доводячи всім, хто пережив подібну трагедію, що життя не закінчується після втрати. Його спортивні досягнення стали не лише особистими, а й надією для багатьох ветеранів, яким він дає приклад сили духу та боротьби.
Так, кожен його крок — це не тільки боротьба за власне здоров’я, а й данина пам’яті загиблим побратимам. І “Марафон пам’яті” — це лише один із етапів цього великого шляху.
Немає коментарів