У залі Вінницького міського територіального центру соціального обслуговування щодня чути шелест тканини та тихі розмови. Тут відвідувачі закладу власноруч плетуть маскувальні сітки для українських військових – за 2025 рік їх уже передали 121.
Осередок сіткоплетіння в Терцентрі працює з лютого 2024 року. Відтоді справа стала постійною частиною життя як працівників установи, так і людей старшого віку, які приходять сюди на заняття та дозвілля.
Матеріали для роботи закуповують спільними зусиллями працівників Терцентру та департаменту соціальної політики. Особливу увагу приділяють тканині – вона має бути міцною, вологонепроникною та відповідати сезонним кольорам. Каркас для плетіння теж виготовили власними силами.
«З лютого 2024 року у нашому закладі діє осередок сіткоплетіння. Ми самі закуповуємо матеріали, підбираємо тканину за якістю і кольором відповідно до пори року. Навіть дерев’яний каркас для сіток зробив наш працівник. У цій справі задіяні всі – і колектив, і відвідувачі», – розповіла директорка Терцентру Галина Бачинська.
Процес плетіння складається з кількох етапів. Спершу відбирають тканину, потім нарізають її на стрічки і лише після цього вплітають у сітку. Над одним виробом одночасно можуть працювати до десяти людей. Більшість учасників долучаються у вільний час – до або після занять у центрі.
Для відвідувачів Терцентру ця робота має особливий сенс. У багатьох із них діти та онуки нині захищають країну, тому кожна сітка сприймається як особистий внесок у їхню безпеку.
«Наші відвідувачі свідомо підходять до плетіння. Для них це спосіб підтримати військо так, як вони можуть. Кожна сітка – це не просто допомога, а молитва, турбота і віра у повернення рідних та спільну перемогу», – зазначила завідувачка відділення денного перебування Ганна Дядічкіна.
Готові вироби передають безпосередньо за запитами військових. За цей час допомогу від Терцентру отримали 16 різних підрозділів і формувань, які виконують бойові завдання на різних ділянках фронту. Захисники постійно наголошують – маскувальні сітки потрібні завжди.
Окремий штрих – маленькі обереги. Майстрині прикрашають сітки власноруч зробленими м’якими іграшками, вкладаючи в них побажання сили, захисту та надії.
«Ми вплітаємо в ці сітки не лише стрічки, а й свою безмежну вдячність, молитви та віру в Перемогу. Нехай ці обереги надійно ховають наших воїнів від ворожих очей та бережуть їхні життя», – каже постійна учасниця плетіння Ірина Шовкопляс.
Для цих людей кожен вузлик має значення. У спільній роботі вони знаходять спосіб бути поруч із тими, хто нині на передовій, і підтримувати фронт своєю щоденною, тихою працею.
Немає коментарів