Питання БЦЖ-вакцинації знову опинилося в центрі уваги: українські батьки все частіше порівнюють правила щеплення у своїй країні та в Європі й дивуються тому, що в одних державах ця ін’єкція є стандартом, а в інших – майже винятком.
Сімейна лікарка Медичного дому Odrex Вікторія Дмитрук пояснила, чому різні країни мають різні підходи до щеплення від туберкульозу, де його роблять сьогодні та чи може новонароджена дитина отримати БЦЖ в Україні.
Навіщо потрібна вакцина і як вона працює
БЦЖ залишається ключовим засобом профілактики тяжких форм туберкульозу – захворювання, яке не зникло навіть у країнах із розвиненою медициною. Вакцина не дає абсолютного захисту, однак значно знижує ризик найнебезпечніших ускладнень, таких як туберкульозний менінгіт або генералізований туберкульоз.
“Робиться воно на 3-5 день після народження. Якщо щеплення було пропущено за показаннями – необхідно зробити його пізніше. Це перша вакцина, яку отримує немовля”, – зазначає Вікторія Дмитрук.
В Україні БЦЖ входить до обов’язкового календаря профілактичних щеплень і проводиться всім новонародженим, якщо немає медичних протипоказань.
Чому в Європі немає шраму від БЦЖ
Для українців переїзд за кордон часто супроводжується відкриттям: у багатьох державах ЄС масову вакцинацію БЦЖ давно припинили. Це не означає, що вакцинація існувала лише на пострадянському просторі – але рівень захворюваності на туберкульоз у Європі суттєво нижчий.
“БЦЖ є не тільки в людей із країн колишнього СРСР. Її проводять обов’язково в країнах із високим ризиком захворюваності – Україна, Польща, Індія, Китай та інші”, – пояснює лікарка.
У Західній Європі вакцинацію призначають лише тим, хто має підвищений ризик інфікування або планує відвідувати регіони з високою захворюваністю. Наприклад, французькому немовляті можуть рекомендувати щеплення, якщо родина планує повернення в Україну.
Різниця у підходах пояснюється статистикою: у Франції 2024 року фіксували 8,3 випадки туберкульозу на 100 тисяч населення, в Україні – 44,2. Тобто ризик захворювання в Україні приблизно в п’ять разів вищий.
Як змінювалися правила в різних країнах
Європейські країни поступово відмовлялися від масового щеплення, коли рівень захворюваності знижувався до безпечних показників. У Німеччині БЦЖ перестали робити всім новонародженим у 1998 році, у Бельгії – ще у 1990-му. Водночас окремі держави досі застосовують вакцину серед певних груп.
У СРСР вакцинація була обов’язковою та безальтернативною – механізму відмови не існувало. Сучасна українська система діє інакше: щеплення рекомендоване для всіх дітей, однак рішення батьків держава не примушує.
“БЦЖ є обов’язковою вакциною в календарі щеплень, проводиться всім дітям, у яких немає протипоказань. Обов’язково – це не примусово”, – наголошує Дмитрук.
Перед відмовою лікар обов’язково пояснює ризики, але остаточне рішення все одно ухвалюють батьки.
Система вакцинації БЦЖ у різних країнах демонструє просту закономірність: чим вищий ризик, тим ширші рекомендації. І хоч міжнародні підходи разюче відрізняються, мета в усіх одна – зберегти життя та попередити тяжкі наслідки туберкульозу.
Немає коментарів