У Центральній міській бібліотеці імені Івана Бевза для дев’ятикласників ліцею №26 провели яскравий етнографічний захід, який занурив підлітків у традиції Андріївських вечорниць. Організатори прагнули не лише розповісти про давні українські звичаї, а й показати їх у живому форматі.
У залі відтворили атмосферу старовинних зимових вечорниць – з обрядами, співами та веселими забавами. Працівники бібліотеки підготували інтерактивну програму, що дозволила школярам не просто спостерігати, а й брати участь у дійствах. Учні ворожили на квасолі, кусали калиту, проходили невеликі жартівливі випробування і змагалися у конкурсах, які колись були популярними серед української молоді.
Завершили зустріч частуванням традиційними смаколиками. Тепла атмосфера та щирість події зробили її схожою на родинне зібрання, де кожен відчув зв’язок із культурою предків.
Живі традиції через особисті враження
Досвід участі у вечорницях став для школярів не лише цікавим, а й пізнавальним, адже чимало обрядів вони побачили вперше. Учениця Марія Лисенко розповіла, що в її родині збереження традицій має важливе місце, проте деякі давні звичаї були для неї новими.
“Ми завжди відзначаємо Різдво та інші сімейні свята, намагаючись зберігати наші традиції. Сьогодні вперше почула про обряди, які були популярні колись. Було цікаво все спробувати – поворожити, взяти участь у забавах і провести час разом з однокласниками”, – поділилася школярка.
Працівники бібліотеки зазначають, що готувалися до події ретельно, щоб точно передати дух автентичних вечорниць. Підбирали костюми, продумували сценарій, працювали над кожною деталлю, аби діти відчули справжню атмосферу давніх обрядів.
“Підготовка тривала близько двох тижнів. У наш час автентичне відтворення культури має величезне значення. Ми повинні це демонструвати й берегти. А діти… їхні очі світилися щирою зацікавленістю у всьому, що відбувалося”, – розповів бібліотекар Микола Гуска.
Захід став для підлітків нагодою не лише весело провести час, а й глибше зрозуміти українську культурну спадщину. Для організаторів це ще один доказ того, що традиції найкраще передаються тоді, коли їх можна побачити, відчути й пережити особисто.
Немає коментарів