У Вінниці 23 листопада віддають шану старшому сержанту Андрію Ковальову – розвіднику 111-ї бригади ТрО, який загинув на Донеччині в травні 2024 року. Він пройшов найгарячіші напрямки війни, двічі був тяжко поранений і щоразу повертався на передову.
Для рідних він назавжди залишиться 51-річним воїном, який жив однією метою – майбутнім України. Про це свідчить і остання фраза, яку він сказав матері:
«Не плачте за мною, якщо у бою загину. Я все віддам за неньку Україну».
Андрій Ковальов зустрів війну у перший день вторгнення, не чекаючи жодних повісток. На фронті його знали як «Грузію» – позивний, що залишився з часів строкової служби на Кавказі. У складі розвідки він воював під Лисичанськом, Кремінною, Краматорськом, Ямполівкою, Покровськом. Після важких поранень проходив реабілітацію й знову повертався до своїх побратимів. Навіть опанувавши професію оператора БпЛА, залишився в розвідці, бо вважав, що там потрібен найбільше.
Загинув боєць 30 травня 2024 року поблизу селища Очеретине на Покровщині. Ворог забрав життя людини, для якої свобода України була безумовною цінністю.
У мирному житті Андрій був технічно грамотним і працьовитим фахівцем. Народився 17 листопада 1972 року у Вінниці, навчався у школі №10, працював у спеціальному конструкторсько-технологічному бюро при «Терміналі», а пізніше – у Виробничому об’єднанні «Елна-Сервіс». Колеги й близькі знали його як людину з міцним характером та глибоким почуттям відповідальності.
Його дружина Альона згадує, що чоловік завжди ніс у собі силу, яка ніби передавалася іншим:
«В Андрієві вирувала потужна чоловіча сила, виплекана українською землею. Він був майстром холодної зброї й навчав цього побратимів. Чоловік був патріотом до кінчиків пальців. Хотів жити лише у вільній Україні, збудувати великий будинок і збирати всю родину за одним столом».
У домі Ковальових залишилися нагороди, які свідчать про шлях воїна: бригадні відзнаки, медалі «За вірність службі», «За поранення» та інші. Для нього це не були знаки слави – він мріяв лише про те, щоб Україна вистояла і перемогла.
Прощання з Героєм відбудеться у Спасо-Преображенському кафедральному соборі о 12:00. О 13:00 церемонія продовжиться біля будинку на вул. 600-річчя, 54, після чого о 13:30 воїна поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Вінниця схиляє голову перед своїм захисником. Вічна слава Андрію Ковальову і всім, хто віддав життя за Україну.
Немає коментарів