Вінницька громада вшановує пам’ять сержанта Тараса Галкіна — воїна 35-ї окремої бригади морської піхоти, який пішов з життя 27 квітня внаслідок важких бойових травм, отриманих ще влітку 2022 року поблизу Миколаєва.
Народжений 2 серпня 1988 року у Вінниці, Тарас ще у 2015–2016 роках брав участь у бойових діях на сході України. Він служив водієм реанімобіля у 59-му військовому мобільному госпіталі, працюючи в найгарячіших точках, зокрема під Щастям. Згодом закінчив Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного та підписав контракт на службу в армійській авіації.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, Тарас одним із перших повернувся до війська. У липні 2022 року, під час одного з масованих обстрілів на Миколаївщині, він зазнав важкої вибухової травми. Попри тривале лікування, організм не витримав наслідків поранення.
Військову службу Тарас сприймав як поклик серця. Як розповіла його мати Наталія Григорівна, син навіть змінив прізвище, щоб мати змогу потрапити на фронт — адже як єдина дитина у сім’ї, де батько вже служив в АТО, він мав відстрочку. Так Погорелюк став Галкіним — за дівочим прізвищем матері.
У мирному житті Тарас був закоханий у автомобільну справу, закінчив Вінницький технічний ліцей. У нього залишилися двоє донечок — 10-річна Соломія та 5-річна Єва. Близькі згадують його як надзвичайно чуйного і доброго чоловіка, який завжди намагався захистити інших.
“Він ніколи не тримав зла, завжди допомагав і був готовий обійняти увесь світ. Якби міг, він би захистив усіх від війни”, — говорить мати полеглого воїна.
Немає коментарів