Вінниця продовжує занурюватися у власну культурну ідентичність через літературні зустрічі та прямий діалог із дослідниками минувшини. Черговим кроком у відтворенні мистецької мозаїки регіону стала презентація книги “Пісня. Культурний код Вінниччини. 2.0”. Автором видання виступив відомий місцевий публіцист Олександр Шемет, який роками фіксує музичне життя краю.
Центральна міська бібліотека імені І. Бевза перетворилася на майданчик для обговорення того, як музика формує середовище та людську пам’ять. Захід відбувся у рамках ініціативи “Читай Вінниця”. Цей проєкт популяризує авторів, чиї праці здобули перемогу в загальноміському конкурсі на підтримку книговидання у 2025 році.
Роль модераторки взяла на себе Марія Бомбело, якій вдалося створити довірливу атмосферу для фахової розмови. У залі зібралася строката аудиторія – від досвідчених бібліотечних працівників до студентів та ліцеїстів, які лише починають відкривати для себе історію рідного міста. Свіже видання логічно продовжує масштабний авторський проєкт: якщо перша частина мала енциклопедичний характер і охоплювала донезалежний період, то нова книга фокусується на епосі від 1990-х років до наших днів.
Під час виступу Олександр Шемет детально зупинився на тому, як визрівала ідея дослідження та хто допомагав йому збирати розрізнені факти про музичне буття області.
Це публіцистична книжка. Її головне завдання – всьому світу розказати, що Вінниця – пісенний край, де формується музика, де жили і творили багато музикантів. Спочатку я хотів написати лише про рок-музику, але в процесі зрозумів, що треба розповісти про все, що пов’язане з піснею у нашому краї – від гуртів і фестивалів до музичних магазинів та історій людей.
Сторінки видання наповнені розповідями про творчі колективи та культурні ініціативи, що крок за кроком розбудовували мистецький простір. Читачі зможуть знайти тут чимало маловідомих свідчень про культові локації міста та цікаві фрагменти з життя неформальної сцени минулих десятиліть.
Візуальна складова книги заслуговує на окрему увагу. Автор додав до тексту унікальні архівні світлини, багато з яких могли бути назавжди втрачені для історії.
Для мене було дуже важливо зберегти фотографії, оскільки з часом вони стають великою цінністю. Багато інформації зникає разом із людьми, а світлини дозволяють відновити історію. Значну частину матеріалів я збирав через спілкування з музикантами, шукав інформацію у відкритих джерелах, просив людей ділитися архівами.
Над цим об’ємним дослідженням публіцист працював понад п’ять років, розпочавши активну фазу збору матеріалів ще у 2020 році. Його методологія базувалася на живих спогадах учасників подій та ретельному вивченні доступних джерел.
Сучасність видання підкреслюють інтегровані QR-коди, що відсилають до аудіовізуальних матеріалів. Це дозволяє не просто вивчати текст, а миттєво почути виконавців, про яких пише автор, роблячи занурення в історію максимально повним.
Немає коментарів